Мистецтво плести вінок — ціла наука, яку сьогодні майже забули. А раніше вона передавалася з покоління в покоління. Важливо було знати, як і коли збирати квіти, як вплітати і зберегти, яке зілля з яким поєднувати, як замочувати квіти у рослинних соках щоб вони довше були свіжими, оскільки свіжий вінок — на добро, а зів’ялий — недобрий знак; якщо вінок розвився чи розірвався — чекай біди.
Справжнє розуміння української культури неможливе без знання народних традицій та обрядів, без знайомства з національними символами і оберегами. Одним із таких символів-оберегів є український вінок.
Світлини:
Світлана БОЙКО, Оксана КОЖЕМ’ЯКА
Вінок майстрині Надії Химиченко
Усього у вінку могло бути до 12 різних квіток, кожна з яких мала свій символ.
Мак вважається не тільки квіткою мрій, але й символом родючості, краси та молодості;
ромашка — символом кохання, ніжності та вірності;
соняшник — відданості й вірності;
волошки у віночку — символ людяності;
ружа, мальва і півонію — символи віри, надії, любові;
м’ята — оберег дитини та її здоров’я;
материнка — символ материнської любові;
лілея — дівочі чари, чистота, цнота,
див’ясил — корінь дев’яти сил, який зміцнює та повертає здоров’я;
безсмертник — символ здоров’я, загоює виразки, і рани;
цвіт вишні та яблуні — материнська відданість та любов;
калина — краса та дівоча врода;
хміль — гнучкість і розум;
польовий дзвіночок — вдячність.
Щоб посилити захисну силу вінка поміж квітів вплітали зілля та листя:
полин — «траву над травами»,
буркун зілля — символ вірності, що може з’єднувати розлучене подружжя;
листя дуба — символ сили. Але чи не найсильнішим оберегам вважають
барвінок — символ життя та безсмертя душі людської, оберіг від злих, зілля кохання та дівочої краси, чистого шлюбу. Казали, що варто лише дівчині та юнакові з’їсти листочок барвінку, як між ними спалахне кохання. Кожна пелюстка має певне значення: перша — краса, друга — ніжність, третя — незабутність, четверта — злагода, п’ята — вірність.
Влітку віночок сплітали з різних трав і квітів, восени — із золотавого та червоного листя, взимку — із штучних квітів. Збирали квіти у певні дні й у певну годину в залежності від призначення вінка. Перед плетінням квіти «очищали». Категорично заборонялося вплітати «нечисте зілля» — папороть, вовчих ягоди, дурман та ін.. Хлопців під час плетіння поблизу не мало бути.
Вінки із штучних й воскових квітів плели, в основному, черниці православних монастирів і продавали на київських базарах, від чого і назва — «київськими». Вони купувалися перед шлюбом як весільні. Штучні квіти у вінку перевивалися зеленим барвінком. Подекуди побутував звичай вплітати пташине пір’я: пав’яче, куряче та з хвоста селезня. Але з яких би матеріалів плели вінок, він мав був бути невисоким і охайно прилягати до голови.
Цей витвір мистецтва був книгою душі дівчини: мовою квітів вона виражала свої почуття, стан душі, події, які відбувалися в житті.
Вінкові стрічки
Не менше значення приділялося стрічкам (лєнтам, биндам): їх кольору, довжині, підбору.
Дванадцять кольорів, кожен з яких був оберегом, і лікарем, захищаючи волосся від чужого ока.
Стрічки вимірювали по довжині коси, розрізали нижче коси, щоб її сховати.
Найпершою по центру в’язали світло-коричневу — символ землі–годувальниці,
пообіч якої жовті — символ сонця;
за ними — світло-зелені й темно-зелені — краса та молодість;
голубі й сині — небо і вода, що надають силу й здоров’я.
Далі йшли жовтогаряча — символ хліба, фіолетова — мудрість, малинова — душевність і щирість, рожева — достаток.
Білу вплітали лише тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом (на лівому — сонце, на правому — місяць). Не вишита стрічка не пов’язувалася, це був символ пам’яті про померлих. Дівчата, що вплітали у віночок мак, підв’язували до нього червону стрічку — символ печалі й магічності.
Сирота вплітала в косу та у вінок блакитні стрічки. І люди при зустрічі обдаровували таку дівчину подарунками, хлібом, грошима, бажали їй стати щасливою й багатою. Дівчина ж у вдячність дарувала тим людям стрічку з вінка.
Світлана БОЙКО, Оксана КОЖЕМ’ЯКА
Читайте також:
No comments:
Post a Comment