Дівочі головні убори суттєво відрізняються від жіночих. Їм притаманна велика різнобарвність і пишність кольорів. Особливим розмаїттям форм і оздоблень відзначаються весільні гоовні убори. Характерним для них було те, що верх голови, маківка, був завжди відкритим. Звідси й головний убір мав здебільшого вінкоподібний вигляд.
Матеріали, конструкція, форми й техніки виготовлення були найрізноманітнішими.
Вінки-шнури мали вигляд тоненької яскравої стрічки, яку пов'язували навколо голови і закріпляли ззаду, стримуючи розпущене волосся. За таку стрічку, наприклад на Чергінгівщині затикали штучні або живі квіти, а на Київщині нашивали закладену у дрібні складки різнокольорову тканину, що імітувала вінок.
Площинні вінки робили обов'язково на твердій (іноді картонній) основі, яка мала циліндричну форму. Чесом на неї у багато рядів нашивали вузенькі різнокольорові стрічечки, зібрані у дрібні складки. Частіше ж основу обтягували шовковою тканиною, а зверху прикріплювали квіти.
Звиті вінки - найскладніша стадія розвитку дівочих гоовних уборів, яка мала значні територіальні відмінності. Так, на Середьому Подніпров'ї розмір квітів поступово зменшується в напрямку протилиці, в той час як в інших місцях (наприклад, на Поділлі) "квітчалися" в протилежному напрямку.
У звитому чубатому вінку композиційний акцент був спереду. Залежно від призначення такий вінок міг бути більш або менш нарядним і складним. Робили його з різних живих (чоробривців, рожі, васильків, маку, жоржин, барвінку) або штучних (воскових чи паперових) квітів, прикрашали сусальним золотом, пташиним пір'ям, пофарбованим у яскраві кольори. Ззаду на спину опускалися барвисті стрічки.
На Зх.Україні такі вінки прикрашали уплітами, герданами зі скляних намистин, листками позолоченого барвінку тощо. Дівчата підв'язували підборіддя червоною хустинкою і, піднявши її на тім'я, опускали кінці з тороками за голову - у переміть. Попід хусткою з боків голови втикали живі або штучні квіти - чічки. Ні Івано-Франківщині до кіс прив'язували цілі жмути червоної, рідше різнокольорової вовни, яку опускали на плечі, - уплітки. Гуцули носили такі вінки зі стеклярусу та стрічок, штучних квітів і павиного пір'я - карабулі. На весілля одягали головний убір на зразок шапочки, зроблений з герданів та стрічок і оздоблений спереду круглими металевими бляшками, збоку китицями з квітів.
На свята прикрашали коси квітами або дрібним пір'ям, яке вмочували в розтоплений віск. Поверх усього цього накладали різнокольорові шовкові стрічки, кінці яких опускали на плечі. Під час праці дівчата підв'язували волосся стрічками.
За матеріалами : "Українська минувшина", К.;1993., "Історія українського костюма" Т.Ніколаєва, К.; 1996.
Читайте також:
Матеріали, конструкція, форми й техніки виготовлення були найрізноманітнішими.
Вінки-шнури мали вигляд тоненької яскравої стрічки, яку пов'язували навколо голови і закріпляли ззаду, стримуючи розпущене волосся. За таку стрічку, наприклад на Чергінгівщині затикали штучні або живі квіти, а на Київщині нашивали закладену у дрібні складки різнокольорову тканину, що імітувала вінок.
Площинні вінки робили обов'язково на твердій (іноді картонній) основі, яка мала циліндричну форму. Чесом на неї у багато рядів нашивали вузенькі різнокольорові стрічечки, зібрані у дрібні складки. Частіше ж основу обтягували шовковою тканиною, а зверху прикріплювали квіти.
Звиті вінки - найскладніша стадія розвитку дівочих гоовних уборів, яка мала значні територіальні відмінності. Так, на Середьому Подніпров'ї розмір квітів поступово зменшується в напрямку протилиці, в той час як в інших місцях (наприклад, на Поділлі) "квітчалися" в протилежному напрямку.
У звитому чубатому вінку композиційний акцент був спереду. Залежно від призначення такий вінок міг бути більш або менш нарядним і складним. Робили його з різних живих (чоробривців, рожі, васильків, маку, жоржин, барвінку) або штучних (воскових чи паперових) квітів, прикрашали сусальним золотом, пташиним пір'ям, пофарбованим у яскраві кольори. Ззаду на спину опускалися барвисті стрічки.
На Зх.Україні такі вінки прикрашали уплітами, герданами зі скляних намистин, листками позолоченого барвінку тощо. Дівчата підв'язували підборіддя червоною хустинкою і, піднявши її на тім'я, опускали кінці з тороками за голову - у переміть. Попід хусткою з боків голови втикали живі або штучні квіти - чічки. Ні Івано-Франківщині до кіс прив'язували цілі жмути червоної, рідше різнокольорової вовни, яку опускали на плечі, - уплітки. Гуцули носили такі вінки зі стеклярусу та стрічок, штучних квітів і павиного пір'я - карабулі. На весілля одягали головний убір на зразок шапочки, зроблений з герданів та стрічок і оздоблений спереду круглими металевими бляшками, збоку китицями з квітів.
На свята прикрашали коси квітами або дрібним пір'ям, яке вмочували в розтоплений віск. Поверх усього цього накладали різнокольорові шовкові стрічки, кінці яких опускали на плечі. Під час праці дівчата підв'язували волосся стрічками.
Читайте також:
No comments:
Post a Comment